Дистанційна освіта
Міжнародна система дистанційного навчання, що розвивається, забезпечує широкий міжнародний доступ до кращих світових освітніх ресурсів; істотно збільшує можливості традиційної освіти шляхом формування освітнього інформаційного середовища, в якому студент самостійно або під керівництвом викладача може вивчати цікавий для нього матеріал; значно розширює коло людей, для яких стають доступними освітні ресурси; сприяє набуттю тими, хто навчається, навичок самостійної роботи; знижує вартість навчання внаслідок широкої доступності кращих освітніх ресурсів; підвищує рівень освітніх програм шляхом пропозиції альтернативних програм широкому загалу; дає змогу формувати унікальні освітні програми шляхом комбінування курсів, наданих освітніми закладами, у тому числі з різних країн; має велике соціальне значення, тому що дає змогу задовольнити повною мірою освітні потреби населення.
Відмінною рисою дистанційного освіти від інших форм є надання студентам можливості самим одержувати необхідні знання, користуючись розвинутими інформаційними ресурсами, завдяки сучасним інформаційним технологіям. Інформаційні ресурси: бази даних і знань, комп'ютерні, зокрема мультимедіа, навчальні і контролюючі системи, відео- й аудіозаписи, електронні бібліотеки, - разом із традиційними підручниками та методичними посібниками створюють унікальне розподілене середовище навчання, доступне широкій аудиторії.
Сьогодні, як зазначає В.М. Кухаренко, система дистанційної освіти включає програми і курси різних рівнів, а саме такі.
- Початкова освіта. Програми і курси, розраховані на учнів 5-11 років: уроки читання, арифметики, музики. Значна частина курсів має ігрову форму, оптимальну для дитячого сприйняття. Частина таких курсів може бути використана для певних груп дорослого населення.
- Середня освіта. Курси відповідають типу і рівню середньої освіти. На цьому рівні активно застосовують освітні ігри зі значним залученням до комп'ютерних мереж. Прикладами таких програм може бути дистанційна форма евристичного навчання Центру дистанційної освіти "Ейдос".
- Середня професійна освіта. Курси і програми для тих, хто закінчив школу. Курси дають можливість здобути професію, однак-більш низького рівня кваліфікації, ніж курси на одержання ступеня.
- Підготовчі курси. Курси, що готують до навчання для підвищення кваліфікації. Використовуються також різні олімпіади, що дозволяє внести змагальний елемент у навчання.
- Вища освіта. Програми на одержання ступеня бакалавра, спеціаліста і магістра. Велике значення має те, що особи, які проживають за кордоном, мають змогу здобувати освіту рідною мовою, яка не є державною у країні їх проживання.
- Післядипломна освіта. Науково-освітні програми для одержання ступенів кандидата і доктора наук.
- Додаткова освіта. Скорочені програми для осіб, які вже мають вищу освіту, але в іншій галузі знань. Курси для одержання додаткових знань у галузі, пов'язаній з професійною діяльністю того, кого навчають. Наприклад, курси підвищення кваліфікації, курси іноземної мови. Суттєвим є те, що фахівці, які працюють на міжнародному рівні, можуть одержувати освіту в тій країні, в якій вони працюють. Це особливо важливо для фахівців із міжнародного бізнесу.
- Професійні курси. Спрямовані на набуття практичних навичок, наприклад курси машинопису, бухгалтерські курси. Вони є складниками навчання, під час якого проводяться і практичні заняття, на яких закріплюються отримані навички. Сюди ж варто зарахувати і віддалене тестування. Так, тест на знання російської мови як іноземної може складатися за допомогою комп'ютерних телекомунікацій з будь-якої країни світу.
- Курси соціальної спрямованості. Наприклад, курси навчання населення правил поведінки у випадку стихійних лих, правил дорожнього руху тощо. До цієї групи належать і курси ліквідації неграмотності, якщо вони спрямовані на певні групи населення, наприклад етнічні меншини.
За підсумками аналізу, який наводить A.B. Соловов, категорії тих, кого навчають, у дистанційній освіті становлять:
- найбільш здібні студенти, що вже мають істотні знання і хочуть пройти освітню програму в стислий термін;
- особи, які хочуть поєднати навчання з виробничою діяльністю; . - особи, які бажають виконати освітні програми, що складаються з курсів, наданих різними навчальними закладами, зокрема й навчальними закладами різних країн;
- особи, які географічно ізольовані від бажаних освітніх ресурсів;
- особи, що бажають змінити професію;
- особи, що не одержали закінченої освіти в роки юності;
- особи, які готуються до вступу в коледж або університет;
- особи, що прагнуть знайти можливість ліквідувати прогалини з окремих курсів;
- мобільні студенти; діти іноземних робітників, військових або сімей, що постійно мігрують;
- особи, що мають фізичні, фізіологічні або емоційні проблеми;
- студенти, що спеціалізуються у певній галузі, тобто ті, хто серйозно займається мистецтвом, спортом і не бажає переривати освіту.
Отже, основною ідеєю дистанційного навчання є створення навчального інформаційного середовища, що охоплює комп'ютерні інформаційні джерела, електронні бібліотеки, відео- та аудіотеки, книги і навчальні посібники. Складниками такого навчального середовища є як студенти, так і викладачі, взаємодія яких здійснюється за допомогою сучасних телекомунікаційних засобів. Таке навчальне середовище дає унікальні можливості студентам для одержання знань як самостійно, так і під керівництвом викладачів.
