Тьютор
Тью́тор (від англ. tutor — учитель) — особа, що веде індивідуальні або групові заняття із учнями, студентами, репетитор, наставник. В університетах тьютори помічники викладача, здебільшого аспіранти або старші студенти.
Тьютор — ключова фігура в дистанційному навчанні, що відповідає за проведення занять зі студентами. Аналізуючи досвід зарубіжних університетів, можна бачити, що в більшості випадків розробник курсу і тьютор — одна і та ж особа. Багато досвідчених викладачів віддають перевагу при проведенні занять зі студентами денній формі навчання, використовуючи технологію дистанційного навчання.
Тьютора можна назвати ключовою фігурою, що виконує роль посередника в процесі дистанційної освіти.
Якщо проводити аналогію з денною або заочною формами навчання у середньостатистичному Вузі, то тьютор в дистанційній освіті - це куратор і помічник студента. Саме помічник, який відмовляється від домінуючої позиції всезнаючого експерта, а є провідником студента і його мотиватором для успішної навчальної діяльності.
Тьютор у дистанційній освіті відповідає за організацію навчального процесу та створення позитивної атмосфери протягом усього періоду навчання. Справжній куратор дистанційної системи освіти, який здатний якісно виконувати свої посадові обов'язки, повинен відповідати наступним вимогам:
1. Вчасно забезпечувати студента всією необхідною йому інформацією, що стосується навчальної діяльності, консультувати його з усіх додаткових питань;
2. Виявляти індивідуальні особливості та інтереси кожного студента і враховувати їх при складанні навчального плану, розподіл і перевірці завдань;
3. Володіти глибокими знаннями в предметній області і хорошими викладацькими здібностями для того, щоб передати ці знання студентам;
4. Організовувати якісні групові конференції і виступати в ролі модератора і координатора при обговоренні матеріалу;
5. Забезпечувати взаємозв'язок між теоретичним матеріалом і практичною діяльністю студента;
6. Володіти терпінням, етикою і гнучкістю;
7. Мати хороші соціальні навички і особисту мотивацію до роботи.
Якість освіти здебільшого залежить від педагогічного складу навчального закладу, тому професійний тьютор в дистанційній освіті - це непохитне вимога до всіх навчальним закладам, які ставлять для себе завдання встояти на ринку освітніх послуг. Професійний тьютор проходить спеціальну підготовку і серйозний конкурентний відбір, тому фахівцями стають лише найкращі.
Робота тьютором для викладача також має ряд переваг, таких як гнучкий робочий графік, розкриття творчого потенціалу, можливість самовдосконалюватися і працювати з новітніми інноваційними технологіями.
При дистанційній освіті стираються всі просторові і тимчасові рамки, що відкриває колосальні можливості для викладача вводити інноваційні техніки в процес навчання. Освіта на відстані по праву можна назвати творчим процесом, що гарантує креативний підхід до вивчення матеріалу, як з боку студента, так і з боку викладача.
Викладач
Викладач у внз - посада, що займає проміжне положення між асистентом та старшим викладачем. На викладачів покладається проведення семінарських і лабораторних занять і допомогу лектору в прийманні заліків або іспитів у студентів.
Як відомо, викладачі ВНЗ належать до основних соціально-професійних груп, на які суспільство поклало надзвичайно важливі завдання: збереження і примноження культурних надбань суспільства й цивілізації в цілому; соціалізацію особистості на важливому етапі її формування, пов´язаному з професійною підготовкою.
Процес підготовки фахівців з вищою освітою становить високорозвинену багатоаспектну систему, основними функціями якої є:
1) продукування знань — наукові дослідження, упровадження їх у практику, експертиза; розробка нових навчальних дисциплін, освітніх програм, науково-методичного супроводу;
2)передання знань — навчальний процес у розмаїтті форм, методів, засобів і освітніх технологій;
3)поширення знань — видання навчальних посібників, наукових монографій, статей; виступи перед громадськістю, участь у наукових, навчально-методичних і культурно-просвітницьких заходах регіонального, всеукраїнського і міжнародного рівнів;
4)формування в того, хто навчається, уміння й усвідомлення необхідності навчатися упродовж усього життя.
Цими функціями визначаються головні складові викладацької діяльності: науково-предметна, психолого-педагогічна, культурно-просвітницька.
Викладач вищої школи має задовольняти такі вимоги: висока професійна компетентність — глибокі знання й широка ерудиція в науково-предметній галузі, нестандартне мислення, креативність, володіння інноваційною тактикою і стратегією, методами вирішення творчих завдань;
педагогічна компетентність — ґрунтовні знання педагогіки і психології, зокрема андрагогіки, медико-біологічних аспектів інтелектуальної діяльності, володіння сучасними формами, методами, засобами й технологіями навчання;
соціально-економічна компетентність — знання глобальних процесів розвитку цивілізації та функціонування сучасного суспільства, а також основ соціології, економіки, менеджменту і права;
комунікативна компетентність — культура усної та писемної форм літературної мови, володіння іноземними мовами, сучасними інформаційними технологіями, ефективними методами і прийомами міжособистісного спілкування.
До цього слід додати і високий рівень загальної культури — сформований науковий світогляд, стійка система національних і загальнолюдських духовно-моральних цінностей.
До безпосередніх функціональних обов´язків викладача вищої школи належать такі:
1.Підготовка навчальних курсів, їх методологічне і методичне забезпечення, вибір засобів інформаційної (аудіо, відео, комп´ютерної, телекомунікаційної та ін.) підтримки.
2.Створення навчальних, тренінгових і контролюючих програм, у тому числі комп´ютерних.
3.Авторська участь у підготовці навчальної літератури й навчально-методичних посібників.
4.Читання лекцій, проведення лабораторних, семінарських та інших практичних занять, конференцій, рольових, ситуаційних і ділових ігор тощо.
5.Організаційно-методичне забезпечення практики студентів і участь у її проведенні.
6.Пошук і розробка нових педагогічних методів і освітніх технологій підвищеної ефективності.
7.Консультаційна та інша індивідуальна робота зі студентами.
8.Пошук джерел фінансування наукових досліджень і споживачів наукових розробок.
9.Планування, організація й виконання наукових досліджень і конкретних практичних розробок.
10.Підготовка наукових, науково-популярних та інших матеріалів.
11.Підготовка розробок, які патентуються.
12.Реалізація виховних функцій у процесі групової та індивідуальної роботи зі студентами, під час неформального спілкування з ними.
13.Неперервний особистісний і професійний розвиток, підвищення наукової та педагогічної компетентності й кваліфікації.
14.Володіння різними професійно необхідними практичними навичками.
У системі відкритої та гнучкої освіти особлива увага приділяється підготовленості викладача:
—до організації навчання на базі практики через дії та аналіз цих дій;
—формування дослідницьких і творчих умінь;
—формування у студентів віри у власні можливості й у реальність професійних досягнень;
—вибору залежно від ситуації відповідної ролі, наприклад, експерта, консультанта, організатора, проектанта, порадника;
—організації студентів у робочі групи, а також до розподілу обсягів навчального матеріалу й формування правил співпраці;
—підтримки соціальної інтеграції студентського колективу;
—застосування ефективних методик попередження й розв´язання міжособистісних і групових конфліктів;
—організації індивідуалізованого навчання (робота на "рівнях", у групах, вирівнювальні заняття, комунікація зі зворотним зв´язком);
—організації самонавчання студентів, зокрема підготовки їх до самостійного користування текстовими й позатекстовими джерелами інформації;
—вироблення вміння індивідуального й групового прийняття рішень, а також розв´язування різних проблем перед прийняттям рішень;
—формування вмінь самостійного планування й адаптації до змінних умов праці; розумового конструювання через операції порівняння, аналізу, висновків і верифікації, а також предметно-маніпуляційного конструювання згідно з аналітичними, операційними і синтетичними стадіями поведінки при розв´язуванні проблем;
— практичного застосування концепції різнобічного навчання й концепції індивідуалізованого навчання з урахуванням потреб студентів.
Для успішного виконання своїх функцій викладач має бути організатором, оратором, аналітиком, психологом, висококомпетентним фахівцем у своїй галузі, ерудитом в інших галузях знань. Також викладач повинен мати талант, природні здібності. Від нього вимагаються великі розумові, фізичні, часові й емоційно-вольові затрати. Викладач ВНЗ має бути творчою особистістю, оскільки підготувати майбутнього творчого фахівця може лише творча особистість.
Комментариев нет:
Отправить комментарий